Прийміть Духа Мого
Автор: Юрій Вавринюк
Над Йорданом громи гриміли, З неба голос могутній линув. Цілий Всесвіт вставав з могили: Бог давав обітницю Сину. Але в цій демонстрації сили І у величчі Бога-Єгови Ніжним подихом білі крила Говорили гучніше слова. Дух Святий, немов голуб миру, На Ісуса з-за хмар спускався. Як проміння в погоду сіру, День за обрієм новий займався. І пішов по землі Месія Із натхненням Святого Духа, Що нещасним несло надію І спасало людей з розпуки. Просіяло лице промінням Неземного відтінку слави. Його святість, як добре насіння, Проростала у плідні справи. Свідкували слова та вчинки Про той Дух, що спочив на Ньому: Він спасав перелюбну жінку, Він до митника йшов додому. Дух Святий керував Ісусом, Керувала любов Отцівська. Через бурі життя й спокуси Прокладав Він стежину в вічність. Та пішов із життя Спаситель — Душі людськії мучила спрага: Де ж слова Твої, мудрий Вчитель? Де ж той Дух, що давав наснагу? Нам бракує Твоєї сили, Що вела б нас усіх до бою. На Йордані Бог Духа вилив, А тепер Він іде з Тобою. Але вірний Син Божий слову: «Не залишусамих вас, діти, Не дозволю в безсиллі скніти, Дух Святий подарую знову. Дам вам силу творити чудо, Дам натхнення спасати душі. Він ознакою з неба буде, Що ваш батько — Єдиносущий. І той Дух, що зійшов на Мене Там, на плесах, поміж верболозу, Залікує душевні рани, Захистить серед хуг й морозу. З нетерпінням Земля чекала Обітниці земного Сина. І Йорданом новим постала П’ятдесятниці ждана днина. Затремтіли гріха основи — Сатани не збулася мрія: Бог давав для людини нову Силу й владу, що мав Месія. І зціляла та сила хворих, Від меча захищала вчасно. Рятувала від бур на морі Та надію несла нещасним. Оцей Дух, що зійшов у храмі У вогні та у нових мовах, Нині також живе між нами І хитає земні основи. Розбиває зчерствілі душі, Піднімає калік, безсилих, Дає віру серцям байдужим Бог, що Духа Святого вилив. Вже немає вагань та страху, Не страшні на землі спокуси, Бо веде і дає наснагу Цей же Дух, Який вів Ісуса.
https://holypoem.com/767
@holypoem