Юрій Вавринюк - Марія біля гробу

Марія біля гробу

Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди 
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?

Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.

Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
...В могилі — пустка.
...Ангели стоять.

Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину...
...Вставав Великдень, гонячи пітьму.

«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є... Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».

Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.

«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці...
https://holypoem.com/771
@holypoem

добавил: Влад Фонки 2318 читателей

Похожие стихи

Читаю Слово
Юрій Вавринюк
1790
Великодня молитва
Юрій Вавринюк
3576
Ступени любви
Юрій Вавринюк
1642
На Новый год
Юрій Вавринюк
5708
Заримована любов
Юрій Вавринюк
29
Нове серце
Юрій Вавринюк
1888
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 557
Гостей: 557
Пользователей: 0