Юрій Вавринюк - Марія біля гробу

Марія біля гробу

Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди 
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?

Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.

Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
...В могилі — пустка.
...Ангели стоять.

Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину...
...Вставав Великдень, гонячи пітьму.

«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є... Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».

Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.

«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці...
https://holypoem.com/771
@holypoem

добавил: Влад Фонки 2317 читателей

Похожие стихи

На Новый год
Юрій Вавринюк
5707
Виноградний цвіт
Юрій Вавринюк
6989
Прийміть Духа Мого
Юрій Вавринюк
1906
Ім’я на долонях
Юрій Вавринюк
96
Ступени любви
Юрій Вавринюк
1640
Любiть
Юрій Вавринюк
2363
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 734
Гостей: 734
Пользователей: 0