Горить Содом

Автор: Юрій Вавринюк

Горить Содом. Аж плавиться каміння. 
Горить земля під лемент немовлят. 
Бухтить вогонь — аж піниться земля. 
Від кіптяви зчорніло небо синє. 
…Й кричали птахи злякано здаля. 

Горіло все: минуле і майбутнє, 
І багатій, і той, хто ледве скнів. 
Палав палац і вбогий темний хлів. 
Нікчемне все і високосутнє 
Вогонь з’їда під пекла хижий спів. 

Тріщали крокви, кості і гординя. 
І долітали іскри аж до хмар. 
Горів Содом, як жертвенний вівтар. 
І Лот тягнув знесилено спасіння 
На стерплих плечах як останній дар. 

Він втратив все: багатство і домівку, 
Згоріла праця, мрії і життя. 
А іскри аж сюди, до гір, летять. 
Здавалось: вже пече й долівка 
В печері, де вмостився ночувать. 

…А Бог дивився боляче із неба: 
Яка страшна, яка трагічна мить! 
Не раз ще серце в Нього защемить. 
Як Він хотів їх пригорнуть до Себе, 
Бо ж Він Творець! Але й Суддя! 
А значить — треба! 
Це ж не Содом в огні. Це — гріх горить…