Ти славу небес залишив

Автор: Леся Данильчик

Ти славу небес залиши́в
Й спустився на землю покірно,
Людей полюбивши безмірно
Отак, як ніхто не любив.

Ісусе, Тобі в небесах
Всі ангели славу співали,
А люди Тебе не впізнали,
Бо гріх панував у серцях.

Ходив між людей по землі
І грішників Ти не цурався,
Сльозами гіркими вмивався,
Молившись за них уночі.

Ісусе, Ти брав тягарі,
Що людям нести не під силу,
Приходив в найтяжчу хвилину,
Щоб чудо створити тоді.

Ти знав, що чекає Тебе,
Й згодився терпіти знущання,
Поніс за людей покарання,
Змінив славу неба на хрест.

Ти Той, Хто достойний хвали!
Та люди Тебе обплювали,
Зневагу в обличчя кричали,
Як Юда, Тебе продали.

Тебе зневажала і я
Своїми гіркими ділами,
Ятрила Твої свіжі рани,
Твоїм гордувала ім'ям.

А ти мене так полюбив,
Зійшовши уже не на землю,
А серце моє, як оселю,
Для Себе, Ісусе, створив.

За що мені милість така,
Що я Твоїм іменем звуся,
Для слави Твоєї труджу́ся,
А Ти є зі мною весь час?

Ісусе, віддячити як
За кров, що за мене стікає,
За те, що мене пам'ятаєш
Й несеш на пробитих руках?

Я тільки благаю Тебе:
Навчи мене, Боже, любити,
І так безкорисно прожити,
Як жив Ти для інших людей.

Ісусе, мені поможи,
Пройти цю життєву пустелю
Й без жалю зали́шити землю,
Як Ти славу неба лишив.