Серце мами

Автор: Леся Данильчик

СЕРЦЕ МАМИ

Вона все молиться ночами
І жде важливого дзвінка...
Та хто загоїть серце мами
Від бід, що скоїла війна?

Не пригадає, коли спала
Отак, як спалось до війни.
Хіба вона сердешна знала,
Що стануть жахом її сни?

Щомиті молиться за сина
І згадує уся в сльозах,
Як дев'ять місяців носила
Під серцем, а тепер - в устах.

Його ім'я в мольбі шепоче,
До Бога просить з усіх сил:
"Помилуй сина, любий Отче,
Його на фронті збережи".

Згадала, як колись в лікарні
Над сином плакала вона,
Здається, це було недавно,
Була тоді, мабу́ть, весна... 

Чи літо... Наче вже й забула,
У спогадах пташиний спів...
Вона на рани сина дула,
А він, маленький, все терпів.

І сльози мами у благаннях
Тоді, мов ліки дорогі,
Синочку помогли в стражданнях,
Й Господь йому життя зберіг.

Хіба тепер не допоможе?
Він кожне слово мами чув,
І знов вона шепоче: "Боже!
Спаси, помилуй! О Ісус!..

Ти ніс за нас, людей, наругу,
Ти знаєш серця мого біль,
Візьми моє дитя за руку
І збережи від вбивчих стріл...

Ти пам'ятаєш, як сказала
Ще в той момент, як був малий,
Що я Тобі його віддала,
Що він, Ісусе, тільки Твій?

Хіба його зали́шиш нині?
Ні, не залишиш, знаю це,
Я твердо, Боже, серцем вірю,
І віра з кожним днем росте.

Та не за нього тільки мо́лю,
За інших про́шу я дітей,
Які тепер на полі бою,
Які не знають ще Тебе!.."

Так молиться й чекає мама,
В руках постійно телефон...
На серці біль, глибока рана,
І сльози замінили сон.

О Боже, Дивний і Преславний,
Почуй ридання матерів,
Котрі щоночі і щоранку
Тебе благають за синів!

Ісусе, дай цій мамі сили
І вислухай мольбу живу,
Щоби почула голос сина
Не в телефоні - наяву!

Леся Данильчик, 26.05.2022