Леся Данильчик - Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога,
Так багато, що і не злічу,
А бува - молитися незмога,
Й на колінах, плачучи, мовчу.

Вже втомилась відповідь чекати,
Серце рветься знову на куски,
Хочеться у небо закричати:
"Чом мене не чуєш, Боже, Ти?"

Час іде - нічого не змінилось,
І не скоро зміниться, мабуть.
Як же на путі я цій втомилась,
Це для мене нелегкий маршрут!

А коли зійде для мене сонце,
Як мені цю тьму перемогти?
Й говорю я знову, як спросоння:
"Чом мене не чуєш, Боже, Ти?"

Я стараюсь йти, щоб не упасти,
Та каміння в ноги уп'ялись,
Так болять і кровоточать рани,
Що несила вже дивитись ввись.

Та слізьми дорогу орошаю,
Обернувши голову назад,
Бачу, як на стежці зацвітають
Квіти, де я щойно тільки йшла.

А дивлюсь вперед - лише каміння
І колюче терня на шляху.
"Господи, даруй мені прозріння,
Чи маршрутом добрим я іду?

Може, я в дорозі заблукала
І від Тебе, Господи, пішла...
Вже не раз на відповідь чекала,
Та вона до мене не дійшла".

Так я знов жалілася до Бога,
Та не чула, що Він говорив,
Піднімала погляд свій угору
І казала свій речетатив.

А коли усе кругом замовкло,
То одразу Хтось прошепотів...
Як могла забути я цей голос,
Що лунав у серці, наче спів?!

"Ти чому засмучена, дитино,
Я хоч раз на поміч не спішив?
То навіщо думаєш в цю днину,
Що тебе саму Я залишив?

Вчися на найкраще почекати,
Будь смиренна, поки Я мовчу,
Якщо не спішу відповідати,
То тебе терпінню так учу.

Ти тепер прийняти не готова
Те, що просиш в Мене кожний раз,
Пригадай, як в тебе позавчора
Вогник віри, мов сірник, погас.

Я ж тебе навчаю не боятись...
Пам'ятай постійно це собі:
Хто уміє відповідь чекати,
Той найкраще матиме в житті.

Прийде час - із рук Моїх здобудеш
Те, що зараз просиш у сльозах,
Ти ж тоді сильнішою вже будеш,
І здолаєш свій тернистий шлях".

Ці слова для мене, як олива,
Наче манна, як вода жива!..
Мій Господь додав в дорозі сили
І підняв, коли я знемогла.

Стільки сліз пролито перед Богом,
Так багато, що і не злічу,
Та радію, що почула голос,
Утішаюсь - Бог мене почув!

03.08.2022
https://holypoem.com/18106
@holypoem

добавил: Леся Данильчик 141 читатель

Похожие стихи

Головне, що поруч Бог
Леся Данильчик
422
Вільна пташка
Леся Данильчик
432
Таємний гість
Леся Данильчик
204
Лелека чи журавель
Леся Данильчик
148
Не пора дрімати
Леся Данильчик
356
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 221
Гостей: 219
Пользователей: 2

Детский Проект Мы Идём В Небо, Машка Никонович