Плоди

Автор: Леся Данильчик

Посадив чоловік у своїм винограднику дерево,
Згодом плоду шукав, та нічого, на жаль, не знайшов.
Винареві сказав: "Третій рік і без плоду - зрубай його
Й викинь геть...Нащо й землю марнує воно?"

Але той відповів: "Позостав ще на рік його, пане мій,
Обкопаю довкола та гноєм його обкладу.
Чи ж наступного року не дасть воно плід рясний?
Коли ж ні, то зрубаєш і викинеш - і не буде від нього сліду..."

* * *

Вже три роки минає, як Бог в цьому світі знайшов мене
І у Свій виноградник, як дерево те посадив.
Обчищав, поливав, пильнував мене ніч і день,
Огорожу поставив, щоб ворог мене не зломив.

Він, як добрий Господар, і зараз про мене піклується.
Щоб родила плоди, Він гілки обтинає сухі.
А, коли я цвіту - то Господь тоді мною милуться,
Як занадто пнусь вгору - вершечок підріже мені.

Вже три роки позаду - а я в винограднику Божому.
І приходить Господь, щоб плоди на мені віднайти.
Як же соромно бути з якимись плодами негожими,
Як то страшно Йому взагалі не вродити плоди.

Я в молитві гарячій схиляюсь, благаючи Господа, 
Щоб пробачив мені, що на гілках ще є пустоцвіт,
Щоби рясно для Нього могла я завжди плодоносити...
І про милість прошу - почекати іще один рік.

25.12.2020