Знати, що Господь за мене вмер

Автор: Леся Данильчик

Я на Тебе з натовпу дивилась,
Бачила, як з ран стікала кров,
Як цвяхи вбивали молотком,
Й голова від болю похилилась...

Чула всі образлииві слова,
Що у гніві люди говорили,
Бо вони не знали, що творили,
Я ж тоді стояла у сльозах.

Так, я плакала, і боляче було
Споглядати ті нестерпні муки,
Як цвяхи ятрили Твої руки,
А навколо вирувало зло.

І гнітили знов мене думки,
Як з Голгофи йшла сама додому,
Не збагнувши, що в Тобі Одному,
Я знайду спочинок назавжди!

Ти для мене був тоді чужим,
Бо в той час, Ісусе, ще не знала,
Що за мене кров з хреста стікала,
Й нею Ти мене з гріхів омив!

Далі я жила своїм життям,
Хоч про Тебе часто говорила,
Та путями іншими ходила
Й не могла зустріти Тебе там...

Непомітно рік за роком йшов...
Чи шукала я Тебе? Не знаю...
Але й досі чітко пам'ятаю,
Як мене, Ісусе, Ти знайшов!

Не забуду ту чудову мить,
Як у серце я Тебе впустила,
Всім єством навіки полюбила,
І любов ця піснею звучить!

Так відкрилась істина проста,
Коли в серці народилась віра,
І тоді я добре зрозуміла,
Що життя без Тебе - марнота.

На Голгофу знову я пішла,
Ті події ще раз пригадала,
Як Твоя невинна кров стікала,
Що насправді жертвою була.

Все змінилось з тих недавніх пір,
Як збагнула ту ціну високу,
Що сплатив за мене на Голгофі,
І за руку в небеса повів.

Не чужий для мене Ти тепер,
Твоя кров пролита - це багатство,
І яке ж то є безмежне щастя
Знати, що Господь за мене вмер!

12.01.2022