Майдан

Автор: Олександр Богун

Пробач мене,матусю мила, 
Що в тебе серденько болить! 
За мене Бога ти молила, 
Бо Він лиш в змозі захистить! 
 
Тобі не міг я розказати- 
Де я знаходився в тей час... 
"Матусю рідна,лягай спати! 
Усе нормально тут у нас!"...
 
А так хотілось крикнуть:"Мамо! 
Ще раз із татом помолись! 
Бо так мені вмирати рано  
І чи побачу вас колись?!" 
 
Жахливо рвуть гучні гранати, 
Чорнющий дим,вогонь горить. 
Та мусим стати перед катом, 
Щоб Україну захистить! 
 
Постійно ранених виносять, 
За день убито тридцять п'ять, 
Новини лиш лихі приносять. 
Та мусим й будем тут стоять! 
 
Усім там страшно було,мамо! 
Неначе в пекло я попав... 
Та гордо всі стояли прямо, 
Щоб ворог страх не помічав! 
 
Бо нам болить за Україну 
І кожен там стояв із нас, 
Щоб збудувати ту країну, 
Яку описував Тарас! 
 
Тобі я в трубку посміхався 
І жартував щось на додачу...
Не смерті,мамо,я боявся! 
Боявсь,що більш вас не побачу! 
 
Боявсь,що більше не побачу 
Рідненький батьківський поріг. 
Коли пишу це - чомусь плачу, 
Тоді я плакати не міг...