Добре там де нас немає

Автор: Олександр Богун

Прекрасні є місця на світі! 
Хтось мріє жити десь на Кріті, 
А хтось у Штатах чи Канаді. 
І чим скоріше втікти раді 
В краї далекі у міста, 
Де не царює біднота... 
Де купа часу для дозвілля: 
Нью Йорк та сонячна Севілья, 
Монако,Дрезден,Орлеан! 
Де гори є чи океан... 
Де корпорації та боси 
Звели до неба хмарочоси! 
Прекрасні парки,сквери,пляжі, 
На димарях немає сажі, 
Дороги рівні наче скло 
І не бідує там село. 
Охайно скрізь та чисті свині, 
Моря,річки,озера сині... 
Де екзотичні є тварини, 
Не косять сіна для скотини... 
Там на городі спин не гнуть, 
Корів на вигін не женуть! 
Ростуть там пальми апельсини! 
Є все для розкоші людини! 
ХайВеї,швидкі автобами! 
Де їсти ходять в ресторани, 
Куштують всі заморські страви, 
А ходять,просто,для забави, 
Бо кожен там машину має 
І діток з школи забирає - 
Не батько,змучений,з роботи 
Чи мати,кинувши клопоти, 
А добра,ніжна, мила няння, 
Яка,мов мати,до смерекання 
Робитиме з дітьми уроки, 
Батьків позбавить від мороки.. 
Там,де закон всіх захищає 
І де корупції немає... 
Та добре там,де нас нема! 
Нам хочеться,щоби зима  
Була без снігу та морозу, 
Забути бідності загрозу, 
Щоб літом не було спекотно, 
А вечорами прохолодно, 
Щоб віяв океанський бриз... 
Росли,щоб пальми,кипариз! 
 
Мені ж тополь рідніший шепіт... 
І журавлів тривожний клекіт! 
Приємні серцю ті міста, 
В яких буденна простота 
Таїть в собі щось особливе, 
З дитинства рідне,серцю миле. 
І хоч в вибоїнах дороги 
Та налипає бруд на ноги, 
А між містами не ХайВеї 
І пальм не садять на алеї 
Та не збирають з них плоди! 
Та що є краще за сади? 
Що розквітають біля хати, 
В барвисті зодягнувшись шати, 
П'янять духмяним ароматом 
І будні дні здаються святом! 
Любисток,м'ята,чорнобривці, 
Хрущі, що наче ті сміливці, 
В віконце стукають,гудуть!.. 
В лісах зозуленьки кують, 
На скрипках грають цвіркуни, 
А люд завзятий восени 
Збирає плід своєї праці! 
Живуть в хатинці,як в палаці! 
Господарі на свому полі, 
А все багатство у стодолі! 
Сільська хатинка,гуси,кури, 
Низенький тин,навіщо мури? 
Щебечуть ластівки,синички,.. 
Картопля,ягоди,порички- 
Усе знайдеться на городі! 
Так здавна прийнято в народі... 
Гніздечко знову звів лелека, 
Що повернувся із далека 
У рідний край,де вбога хата 
Та разом з тим така багата! 
Хоч похиливсь паркан та ґанок, 
Але коли приходить ранок 
Та прокидаються гаї - 
Заводять пісню солов'ї! 
Десь за концерти платять люди! 
Та хто з них чув такі етюди, 
Які виконує цей птах?! 
Ані Бетховен,Моцарт,Бах  
Не може з ним ніяк зрівнятись, 
А ми щодня можем втішатись 
Чарівним,неповторним співом  
І насолоджуватись дивом... 
А нас все манять колізеї, 
Варшави,Лондони,Сіднеї! 
А ми ж усе,що треба маєм - 
Та щастя у чужих шукаєм! 
Ми кращої все хочем долі, 
Бо мало хліба нам і солі! 
Шукаєм ліпшої дороги, 
Де менше горя та тривоги... 
Дороги ж кращої немає, 
Ніж та,що мов рушник лягає 
Між стиглих колосочків жита, 
Та срібною росою вкрита, 
Немов коштовна стрічка в'ється, 
А звідусіль чарівно ллється 
Пташинний спів та шум діброви, 
Протяжне мукання корови, 
В дворі погавкує десь пес, 
А коник з воза їсть овес!.. 
І хоч там є за океаном 
Маєтки з дорогим парканом!.. 
Та не замінять ті будинки 
Ніколи рідної хатинки!! 
І в жодних ресторанах світу, 
Від Філіппін і аж до Кріту, 
Немає страви,щоб була 
Смачніш за ту,що до стола 
Матуся рідна подає 
І де ще борщ смачніший є?!.. 
О,Боже,дякую за рідний край, 
Ти підбадьор людей,що впали у відчай! 
Дай сил та віри,щоб жила' надія 
У те,що збудеться та заповітна мрія, 
Яка не змінною лишається в віках - 
Про кращу долю на яву,а не у снах... 
Я вірю,що щасливою ще буде Україна! 
Навіщо пальми нам, коли в нас є калина!?