Тебе не чекала земля

Автор: Леся Данильчик

ТЕБЕ НЕ ЧЕКАЛА ЗЕМЛЯ 
Тебе не чекала земля,
Надіялись лиш одиниці
Всім серцем Месію зустріти,
Тобі присвятити життя.

А дехто тріумфу чекав,
Гадали, що прийдеш у славі,
Й багато людей сумнівались,
Бо все уявляли не так.

Не в царському домі з'явивсь...
А там, де бували тварини,
Як агнець, родився на сіні,
Щоб жертвою стати колись.

Лиш ангел відкрив пастухам,
Хто в яслах лежить на соломі,
В той час, як у кожному домі
Про Тебе ніхто ще не знав.

Найперше прийшов до Своїх,
Свої ж Тебе не зустрічали,
Відвідин Твоїх не впізнали,
Аж здалеку йшли мудреці...

Відкрито було лиш кільком,
Бо люди зробились сліпими,
А в мить ту Господнього Сина
Тримав на руках Симеон...

Минули століття й роки.
Чому ж так буває й донині,
Що важко зробити людині
Той крок, щоб до Тебе прийти?

Мільярди людей на землі
В цей час Твоїм іменем звані,
Тебе прославляють устами,
Серця ж не належать Тобі.

Колись тихо спав Вифлеєм,
А зараз планета дрімає,
Так мало є тих, що чекають
Всім серцем, Ісусе, Тебе.

Не дай же заснути мені,
Я хочу Тебе зустрічати,
Вклонитись, як прийдеш у славі,
І бути з Тобою повік.