Поплач!

Автор: Леся Данильчик

Поплач!.. Пусти на волю сльози,
Поплач, душе, і болю не ховай,
Тобі так важко, ти уже не можеш,
Не знаєш, коли бідам прийде край.

Сльозами, кажуть, горю не поможеш.
А що тоді робити, як пече?
Утіхою стають солоні сльози,
Як смуток осідає на плече.

Поплач, бо сліз соромитись не варто,
Хіба, душе, ти винна, що болить?
Поплач сьогодні, і, можливо, завтра
Той біль пекельний вже перегорить.

Поплач, душе, цей смуток теж минеться.
Згадай, як насувається гроза,
Стає тривожно, та, як дощ проллється,
Веселка розцвітає в небесах.

Поплач, душе, уже фінальні кроки,
Лиш не здавайся на оцім шляху,
Лишилося іти ще зовсім трохи,
Й перейдеш цю долину нелегку.

Поплач, душе! Бо ті, хто путь здолали,
Зробили цю долину джерелом,
Й водою з нього ближніх напували
І підкріпляли всіх, хто важко йшов.

Поплач, душе. Пусти свій біль на волю
І пригадай, що й Сам Ісус Христос
Ішов також долиною такою,
Йому ще більше плакати прийшлось.

Поплач, душе. І знай, що завжди поруч
З тобою йде Господь, ти не одна,
Тобі поможе вибратись угору,
Там радість є, й не ллється вже сльоза.

27.05.2022