Хай буде воля Твоя

Коли уночі підніму в небо очі,
До Бога в молитві звертаюся я.
Багато прохань, але тихо шепочу:
"Хай буде, мій Отче, лиш воля Твоя!"

Як легко приймати таку Його волю,
Коли все так склалось, як мріяла я,
Й подяки пісні із уст линуть рікою,
І славиться в серці Господнє ім'я!

Хіба ж не прекрасно? Він чує молитву
І відповідь вчасно дає мені знов...
Так прагну тоді я коліна схилити,
Прославити Бога за щедру любов!

Коли ж все погано... Де вихід шукати?
В смертельній долині стежина моя...
Чи зможу й тоді в свому серці сказати:
"Хай буде на все тільки воля Твоя!"?

Коли навкруг мене біда, мов безодня,
І мрії сердечні розбилися вщент,
Чи я підкорюся під руку Господню,
Прийму Його волю в найтяжчий момент?

Коли сльози смутку затьмарюють очі,
І гасне десь віра, не бачить кінця,
Чи я пригадаю слова всі пророчі
Й прийму усім серденьком волю Отця?

А Він лиш чекає смирення від мене,
Щоб я не цуралася бід на шляху,
Чи поле квітуче, чи стежку вогненну
Пройти допоможе мені без страху.

Лише б підкоритися волі Отцівській,
Вона-бо блага й досконала завжди.
Щоб я не питала "за що?" і "навіщо?",
А тихо просила: "Пройти поможи...

Хай буде в моєму житті Твоя воля,
Веди мене так, як захочеш Ти Сам,
В висотах, в низинах, у щасті, у горі
Тобі, Пресвятий, своє серце віддам..."

* * *

Коли уночі підніму в небо очі,
До Бога в молитві звертаюсь в ту мить:
"Хай буде на все Твоя воля, мій Отче,
Моя ж нехай воля смиренно мовчить!"