Ніколи не жалійся на життя,
Не говори, що ти чогось не маєш.
Уставши зранку, чи коли лягаєш,
Ти не шукай підстав для нарікань.
Можливо, у житті не все гаразд,
Невпору помінялись знову плани,
Не смій казати, що усе погано,
Що це для тебе найскладніший час!
Подумай, хтось живе не так, як ти,
І мріє про найменше, що є в тебе,
Бо в нього є найбільшою потреба -
Напитися чистенької води.
А ти, буває, втратиш апетит
І вже не знаєш, що б новеньке з'їсти,
Набридли-бо щоденні всі наїдки,
А в когось шматок хліба - дефіцит.
Плануєш у будинку знов ремонт,
Диван старий тобі не до вподоби,
Шукаєш нові меблі та оздоби,
А в інших ліжко - то твердий бетон.
Чи, може, твоя зовнішність не та?
Ти в дзеркалі вишукуєш дефекти,
А іншим в нього глянути нелегко -
Полисіла від раку голова.
Лінуєшся вставати зранку ти,
Піднявшись з ліжка, попід ніс бурмочеш,
А хтось би з нього вискочив охоче,
Та він - лежачий... і не може йти.
Причин чимало є для нарікань,
Їх віднайти насправді є неважко,
Життя людське - неідеальна казка,
Воно прекрасне тільки в інстаграм.
Якщо у тебе їжа на столі,
Лягаєш спати у тепленьке ліжко,
Ходити можеш, слухати, дивитись -
То це найбільше за багатства всі.
Ніколи не жалійся на життя,
Не говори, що ти чогось не маєш,
Подякуй, як встаєш і як лягаєш...
І не шукай підстав для нарікань.
@holypoem
