Відійшла від джерела води

Автор: Леся Данильчик

Відійшла від джерела води,
Думала, що пити не захочу,
Думала - неважко далі йти,
Що сама цю путь здолати зможу.

Вже достатньо випила душа...
І по вінця сповнена водою,
Я в дорогу радісно пішла
Звичною, спокійною ходою.

Зразу легко йти було мені,
Час минав - я стала знемагати,
Захотілось випити води,
Та, на жаль, я встигла заблукати.

А позаду джерело життя...
Не знайду попереду такого...
На колінах мовчки поповзла,
Щоб вернутись до струмка живого.

Важко віднайти було його...
І так легко знову загубити,
Та, зробивши лиш один ковток,
Я не хочу іншу воду пити.

Дух Святий - моя жива вода,
Що тече прямісінько до раю,
Що бере початок від Христа,
Коли п'ю Його, то оживаю.

Хоча безліч в світі є джерел,
Що собою можуть напувати,
Та хто п'є їх воду, той помре,
Їм несила спрагу втамувати.

Я ж шукала теє джерело,
Що дає життя, натхнення й силу,
Й на колінах віднайшла Його,
Як в сльозах гарячих помолилась.

Недалеко та вода жива:
Дух Святий у серці пробуває,
Та, на жаль, те джерело життя
Інколи вже майже засихає.

Коли місця для води нема,
То хіба вона текти повинна?
Як навколо джерела - сміття,
Як нап'ється спрагнена людина?

Щоби той струмок не засихав,
Треба пильнувати за собою,
Коли серце чисте від гріха,
То тектиме Дух Святий рікою.

І нап'юсь води не тільки я,
Зможу іншим спраглим її дати,
Й потече те джерело життя
У серця, що стали знемагати.

Духом наповняючись Святим,
Я тепер радію знову й знову.
Як прекрасно бути поруч з Ним,
А ще краще, коли я - у Ньому!