Дві лепти

Автор: Леся Данильчик

ДВІ ЛЕПТИ
Вона ішла хитаючись до храму,
Ніхто з людей її не помічав.
Зі щедрим серцем, але бідно вбрана,
Несла в руці для Господа свій дар.

Себе картала, дивлячись навколо,
Що то замало грошей у руці,
Мізерна жертва краще, ніж нічого,
Та інші мали повні гаманці...

"Що маю, Боже, все даю для Тебе", -
І до скарбниці близько підійшла.
З руки упали дві маленькі лепти,
Що пильно у долоні берегла.

Хтось посміхнувся, дивлячись на неї,
Жбурнув монети з пишної руки,
Підняв високо голову до неба,
Зневажливо дивившись навкруги.

Ішла вдова додому без нічого.
Пусті долоні - серце ж не пусте!
Вона не розуміла, що сьогодні
Господні очі бачили усе.

Коли усі дивилися з презирством,
Христос з любов'ю глянув на вдову,
Він бачив за її маленьким вчинком
Велику віру, щиру і міцну.

Ісус сьогодні дивиться й на тебе.
З чим ти, душе, до Господа ідеш?
Можливо, ти і дві маленькі лепти
Уже давно Ісусу не даєш.

Буває й так, що Бог благословляє,
І ти вже маєш більше за кодрант,
Та все ж усім говориш, що не маєш,
Й закопуєш глибоко свій талант.

Трудися в тім, до чого маєш вміння,
Маленьких справ у Господа нема,
Якщо здається незначним служіння,
Неси дві лепти, як несла вдова.

Історія ця зовсім не про гроші,
Таїться в ній насправді глибший сенс:
Від всіх людей сховаємо долоні,
А Бог на серце дивиться найперш.
©Леся Данильчик