Не пора дрімати

Автор: Леся Данильчик

Луки, 22:45 - І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

Що́ снилося апостолам тоді,
Коли Ісус з тривогою молився,
І піт, як каплі крові, з Нього лився,
І руки опускалися слабкі?

Можливо, комусь снились небеса,
Хтось бачив уві сні себе великим,
А іншому приснився кінець віку,
А ще комусь - землі уся краса.

Журились учні - сон здолав усіх,
І про слова Ісусові забули...
Чи, може, ще і досі не збагнули,
Що всі порозбігаються в цю ніч?

Чи міркував тоді хоча б один,
Що перед ними Божий Син смирився,
Як в горниці низенько прихилився
І ноги учням, мов слуга, помив?

А поки спали і дивились сни,
Не чули, як Ісус в пітьмі ридає
І у Отця Небесного благає:
"Якщо волієш, мимо чашу пронеси".

Своєму Вчителю тоді не помогли,
Одну годину не попильнували,
Лиш ангел з неба, поки вони спали,
З'явивсь Христу і додавав снаги.

Чи снилося апостолам в той час,
Що битимуть й плюватимуть в Месію,
Що у своїй злобі́ оскаженіють
Язичники й юдеї водноча́с?

Чи бачив хтось картину уві сні:
Голгофський хрест, Ісусові страждання,
І грішників лукаве глузування,
І очі матері заплакані, сумні?..

Чи снилось тоді Симону Петру,
Як Він Ісуса тричі відречеться,
І що розп'яття бачити прийдеться
І кров із ран стікаючу святу?

Хтось спав тоді, а хтось лише дрімав,
Та сатана не спав в душі Іуди,
Який так і не зміг тоді збагнути,
Що не Ісуса, а себе продав.

І поки людство спало міцним сном,
Помер Ісус, щоби усіх збудити,
Щоб кров'ю пресвятою відкупити
Тих, що диявол закував гріхом.

Буває часом, що і ми спимо,
І сни стають милішими за дійсність,
Так лекго через них згубити вічність,
Якщо життя Христу не віддамо!

Сад Гефсиманський... Затишок кругом...
Прокиньмось, друзі! Не пора дрімати!
Йдім на Голгофу - Сина там розп'ято,
Впадім у покаянні під хрестом!

12.04.2022