Отари мирно спочивали

Автор: Юрій Вавринюк

Отари мирно спочивали, 
Багаття блимало в степу, 
Сріблясті зорі нахиляли 
Голівки в темряву сліпу. 

Ще цар Давид отак, напевно, 
Свою отару мирно пас. 
Століття злинули даремно — 
Тут зупинивсь, здавалось час. 

Можливо, й досі в Палестині 
Вартують стада пастухи. 
Ті ж самі скелі брудно-сині, 
Ті ж самі стоптані шляхи. 

Але історія планети 
Свій хід змінила ще тоді, 
Коли отари спочивали 
І пахли трави молоді. 

Коли над сонними шляхами 
Всесвітній подих зупинивсь, 
І ангел в полі з пастухами 
Враз сповістив: «Він народивсь!» 

Здригнувся світ. А Палестина 
Так і лишилась в самоті. 
Ісус Христос — її дитина — 
Розп’ятий нею на хресті. 

Ні хори ангелів над нею, 
Ні важкі кроки мудреців 
Не розбудили в ній святої 
Надії тисяч праотців. 

Але ми дякуємо небу, 
Що ця надміру довга ніч 
Збудила в нас святу потребу 
Зустрітись з Богом віч-на-віч. 

І ми прийшли до ясел вбогих, 
Як ті єврейські пастухи. 
Бо лиш туди, в присутність Бога, 
Ведуть житєвії шляхи.