Притча про заблукану овечку

Автор: Ангеліна Ющук

Притча про заблукану овечку 

Куди не глянь, говорить все про те, 
Що в цім життю кінця й кра́ю немає. 
Пастух ось по землі з батого́м йде,
Овець Своїх загублених шукає. 

У вас ж бо благодатна стежка є
Й струмок, що в прохолоді протікає. 
Що ж рветесь ви,де вогнище чуже,
Що ж вам на лузі ще не вистачає? 

Він не щадить для нас Свого бича,
Карає і завжди попереджає: 
«Якби були б ви свині—Я б мовчав,
Та ви Мої овечки»—промовляє. 

У Пастуха аж сльози на очах,
Рахунку тим Його сльозам немає.
І скільки трав прекрасних на лугах, 
А народ Божий по багні блукає. 

Несуться,бродять,там де їм«красиво»,
Від світла і від істини святої.
Забули,що їх Пастир Милостивий,
Чекає і шукає у любові. 

За станом одні страхи є лише:
Ві́вці—то блага їжа для вовків.
Інший пастух забув б про них і все,
А Цей шукає, бо їх полюбив. 

«Куди ж то ти овечко забрела,
Як можна про тебе зниклу забути? 
Раз щастя ти при світлі не знайшла,
Хіба в пітьмі його зможеш набути?

Я знаю, що ти чуєш голос Мій
І не дивлюсь,що ти у кігтях ночі.
Все ж хочу повернуть тебе в дім Свій,
Та тільки, якщо цього ти захочеш. 

Можливо ти десь плачеш у тиші
І стогне і болить твоє сердечко. 
Ну не мовчи, дай відповідь Мені,
Дай відповідь заблукана овечко! 

Я від тебе почути лише хочу, 
Що ти втомилась по багні бродить.
Тебе на руки Я візьму охоче
І знову почну рани всі цілить.

На пасовисько Я тебе верну,
Там для душі знайдеш благословіння. 
О,відізвись,тебе Я пригорну,
Всіх кличу до життя і до спасіння. 

Ну не мовчи!Дай відповідь з боліт,
Не забувай,що час є швидкоплинним. 
Чекаю Я тебе багато літ,
Не нехтуй часом ти дорогоцінним. 

А на лугах Моїх одна краса,
Над водопоєм зіронька сіяє».
Овечка на руках у Пастуха,
Від щастя Він ридає і ридає... Амінь 

Автор —Станіслав Матковський;
Переклад Ангеліни Ющук