Матвія 26:24-25: "Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав..."
Дзвеніли у кишені срібняки,
Від вітру шелестіли буйні трави,
А Юда йшов не гаючись туди,
Де учні, зажурившись, міцно спали.
Шукав в саду Учителя-Христа,
У темряві дивились пильно очі,
Та тільки жаль, що то не каяття
Вело його до Спаса тої ночі.
Хіба забув один з дванадцятьох,
Наважившись на цю ганебну зраду,
Як учнів посилав Ісус по двох,
Над духами нечистими дав владу?
Хіба не пам'ятає зовсім він,
Як буря замовчала вмить на морі,
Як Божий Син безумного звільнив,
Як зціленню раділи люди хворі?
Був свідком Юда багатьох чудес,
Йшов за Ісусом три останні роки.
І безліч раз очима бачив те,
Про що в минулім мріяли пророки.
А ось недавнє диво серед див:
Живим-здоровим вийшов Лазар з гробу,
Його Ісус із мертвих воскресив,
Й покаялось багато із народу.
Та Юда це чомусь не пам'ятав,
Збентежило його пахуче миро,
Яке б він за динарії продав,
Яким Христа Марія намастила.
І совість зачерствіла від гріхів,
Та він мав шанс у покаянні стати,
Коли Ісус, схилившись, ноги мив,
Міг Юда все Христові розказати.
Та він спитав лукаво: "Чи не я?".
І серце його зовсім не судило,
Воно прилипло вже до гаманця,
Любов Господню так і не вмістило...
Дзвеніли у кишені срібняки,
А Юда йшов, щоб видати Ісуса,
Дзвенять вони і нині крізь віки,
Але чи звук той чують наші вуха?
Йдемо і ми сьогодні до Христа,
Тож нині перевірмо ще кишені,
Чи там монет неправедних нема,
Чи не речемось Юдиним іменням?
Бо є ще час залишити гріхи,
Перед Христом у покаянні стати.
Щоб не дзвеніли в серці срібняки,
Успій "Це я" Ісусові сказати.
@holypoem
01.04.2023 
