У лабіринтах тлінного життя

Автор: Леся Данильчик

У лабіринтах тлінного життя
Буває, ти блукаєш дуже часто,
Вернутися не хочеться назад,
А йти вперед, то надзвичайно важко.

Навколо стіни... Де знайти пролом?
Крізь сльози й розпач виходу не видно.
Вже сил нема боротися з гріхом,
Ще й мовить за стіною хтось єхидно.

Той підлий голос безліч раз шептав,
Що ти не вийдеш звідти і загинеш,
Коли ти сам у відчаю ридав,
Він насміхався з тебе кожну днину.

А час минав... Де вихід віднайти?
Ти ж будував  невір'ям знову стіни,
Вони ставали вищими завжди,
Коли ти знемагав і вже не вірив.

І розпач знов тебе заго́нив в кут,
Ти вірив голосу, що говорив так хитро...
Вже для спасіння не шукав маршрут,
Здавався у двобою дуже швидко.

Навколо стіни... Але ти не знав
(Бо не дивився в той момент угору),
Що над тобою сині небеса,
І світить сонце там у всяку пору.

Є вихід!.. Але мур ще вищим став...
Та ти здійняв до неба свої руки...
Якби знайшовся хтось, аби підняв
Й звільнив тебе від нелегкої муки.

Ти з вірою поглянув в небеса -
Вони до себе вабили красою - 
І Той прийшов, Хто поміч вчасно дав
І вивів із безвиході рукою.

Його ім'я - Господь Ісус Христос!
Він бачить тупики життєві з неба,
Йому колись розбити довелось
Той лабіринт, що вів людей до пекла.

У безнадії всіх рятує Він,
Хто руки у молитві піднімає,
Зникає велич найміцніших стін,
Коли Ісус до Себе пригортає.

У лабіринтах тлінного життя
Багато ще людей блукає нині,
Надії в них нема на майбуття,
І виходу нема - навколо стіни.

Та, якщо, друже, ти спасенний вже,
Стань голосом для тих, хто за стіною,
"Поглянь угору!, -  в'язневі скажи, -
Ти не один, Господь є над тобою!"

22.10.2022