Головне, що поруч Бог

Автор: Леся Данильчик

Не питай, чому усе так сталось,
Не питай, за що це все тобі,
Не сумуй, що сонце заховалось,
Й небо вкрили хмари грозові.

Не кричи і не кляни нікого
За тягар, що зараз ти несеш,
Що з тугою згадуєш про "вчора",
Що у "завтра" зі страхо́м ідеш.

Не спіши жалітися на долю,
Не запалюйсь відчаю вогнем,
Все, що відбувається з тобою,
Перед Божим коїться лицем.

Не гадай, що Бог тебе не чує,
Що тебе покинув і мовчить,
Бо тебе щоднини Він пильнує,
І в біді не лишить ні на мить.

Не вини себе, людей і Бога,
Ще хоч трішки, трішки потерпи,
Нелегка тепер твоя дорога,
Та ти мусиш, мусиш нею йти.

Не завжди заслужені страждання...
Та згадай, а де таке було?
Хто всю чашу пив без нарікання,
І Кого боліло і пекло?

Не забудь, що й Сам Ісус безсило
Падав теж під ношею хреста,
Та знайшовся з Кірінеї Симон,
Що поніс тягар той за Христа.

Не сумуй, бо Той, Кого гнітили,
Хто відчув всі муки на Собі,
В Кого всі плювали і побили,
Той поможе все пройти й тобі.

Він з тобою був в долині смутку,
Був також на щастя вишині,
Вів тебе, немов дитя, за руку,
Хрест нести допомагав тобі.

Не дивись на чорні грізні хмари,
Про Господню милість пам'ятай, 
Пригадай, як все лихе минало,
І чому так сталось, не питай.

Не сумуй, що путь іще далека,
Все ж настане бідам епілог,
Десь буває важко, а десь - легко,
Головне, що поруч йде і Бог.

23.04.2022