Як хвалитись, то тільки Тобою

Автор: Леся Данильчик

Я не хочу писати від себе слова
Й не волію хвалитись собою,
Бо для мене присутність Твоя дорога,
Як творити, то тільки з Тобою.

Я без Тебе, Ісусе, нікчемна така,
Я без Тебе не можу нічого,
На папері карлю́чки лишає рука,
І немає там слова живого.

А коли доторкнешся моєї душі
І наповниш її аж по вінця,
Тоді линуть рядки ще незнані мені,
І замало у серці їм місця.

Незбагненна, велична, щаслива та мить,
Як мене пригортаєш до Себе,
Бо тоді у мені дивна пісня звучить,
Що співаю, Ісусе, для Тебе.

Для моєї душі - то найкращий момент,
Як мене у руках Ти тримаєш,
Бо в той час я стаю, як дзвінкий інструмент,
На якому мелодії граєш.

А буває, що рветься у серці струна,
І тоді я не можу звучати,
Пропадає усе, і зникають слова,
Як то тяжко, Ісусе, мовчати.

У хвилини оті не лишаєш мене,
Поміняєш струну віртуозно
І знайомий мотив знову грати почнеш,
І полине псалом переможно.

Не бажаю стояти в кутку для краси
І безмовною бути не можу.
Кожен день мене, Боже, у руки бери,
Бо Тебе прославляти я хочу.

Я не прагну писати від себе слова
Й хизуватись не хочу собою,
Бо для мене присутність Твоя дорога,
Як хвалитись, то тільки Тобою!