Леся Данильчик - Одяг білий

Одяг білий

Мене Господь вдягнув у одяг білий
І на вузьку дорогу спрямував,
І я пішла, вздовж квіти багряніли,
Раділо серце від прекрасних барв.

Ішла вперед, свій одяг пильнувала,
Аби залишивсь білим, наче сніг,
Йти обережно стежкою старалась
І оминала, як болото, гріх.

Та коли я, втомившись, лиш присіла,
Повіяв вітер гордості лихий,
Й моє вбрання зненацька посіріло,
Ще й нарікання дощ полив гіркий.

Йшла знову я, хоч трішки зупинялась,
Не вабили красою вже квітки,
Одежа біла знову помінялась:
На ній вчепились гніву будяки.

А там і осуду з'явилаь чорна пляма...
Як я попильнувати не змогла?
Мені одежа біла була дана,
А я її, на жаль, не вберегла...

І взялась я від бруду очищатись,
Та як не терла, все було дарма...
Не прагнула в забрудненім лишатись,
Та одяг відбілити не могла...

До Господа звернулась на колінах,
Упала долілиць, не мавши сил,
В Ісуса ревно прощення просила,
Щоб одяг мій Він знову відбілив.

Тепер уже для себе зрозуміла:
Чорніє одяг, бо далеко від Христа,
Як близько до Ісуса, то біліє,
Й нема на ньому плями від гріха.

Лише потрібно дуже пильнувати,
Йти за Христом, не бігти навмання,
Щоб перед Богом в чистоті постати,
Щоб білим залишилося вбрання.

***

Потрібне всім освячення сьогодні,
Щоби кінець в лахмітті не застав,
Аби, одягнених у сніжно-білий одяг,
У двері вічності Ісус Своїх впускав.

04.11.2021
3 0
Леся Данильчик 108 просмотров
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Статистика пользователей

Онлайн всего: 35
Гостей: 35
Пользователей: 0