Леся Данильчик - Йосія

Йосія

2 Пар 34:1-2: "Вісім років було Йосії, коли він став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі, і робив він угодне в очах Господніх, і ходив путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч."

Був віку восьми літ, коли зацарював
І сів на трон в Юдеї після царя Амона.
До Бога ще в юнацтві звертатися почав -
Й пряма в очах Господніх була його дорога.

Вперед помчався час: дванадцять літ пройшло,
А цар в своєму серці одне бажання мав,
Й хоча багато справ вже зроблено було,
Від ідолів Юдею звільняти розпочав.

Жертівники Ваалові ущент порозбивав,
Понищив всяких ідолів, розсипав по гробах,
Посвячені дерева назавжди порубав,
Щоби народ розкаявся у вчинених гріхах.

А по містах Манасії, Єфрема й Симеона,
По їхніх всіх руїнах і аж до Нефталима
Астарт, Ваалів, бовванів - потовк все цар на порох...
І змучений, й щасливий в Єрусалим полинув.

Зробив вже так багато, щоб люд вернувсь до Бога,
І все неначе й добре: живи, радій, співай...
Та все одно на серці була якась тривога
За весь народ ізраїльський і за Юдейський край.

Одного разу в храмі первосвященник Божий
Знайшов книгу Закону, через Мойсея дану.
Невже в народі Господа подібне бути може?
Невже Господня воля була для них незнаною?

І цар в гіркому сумі роздер на собі шати:
Відкрились йому очі - гряде Господній гнів!
Він за батьків провини дітей буде карати,
Що занедбали книгу й не чули Божих слів.

Так зм'якло царя серце - він сильно зажурився,
І плакав перед Господом, і Бог його почув,
З Отцем Небесним Йосія всім серцем примирився,
І гнів великий Божий за днів царя минув.

Бо склав він заповіта перед лицем Господнім,
І викинув мерзоти з земель батьків своїх,
Звелів народу вірністю служити тільки Богу,
Гріхами не ламати укладений завіт.

***

Цар Йосія - то приклад майбутнім поколінням,
Всім тим, що в Бога вірують, за Господом ідуть,
Що прагнуть свято жити й не втратити спасіння,
Що Боже живе Слово у серці бережуть.

Задуматись потрібно тобі й мені, мій друже,
Можливо, ще нечистий тілесний твій й мій храм,
Можливо, ми для Господа стараємось не дуже...
Й ще треба з серця винести гріха земного хлам.

Нам треба кожну днину стояти на сторожі,
В молитві бути ревними, старанними в ділах,
Трудитись так, як Йосія, на ниві спілій Божій
З подякою у серці, з хвалою на устах.

02.01.2019
https://holypoem.com/16985

добавил: Леся Данильчик 111 просмотров
0

Комментарии к стихотворениям

Комментариев нет