Знову осінь журавлиним криком

Автор: Леся Данильчик

Знову осінь журавлиним криком
Нагадала вмить мені про те,
Що минуло благодатне літо,
Й урожай дозрів кругом тепер.

Хто весною сіяв - буде жати,
Хто садив - збиратиме плоди,
Хто не лінувався працювати,
Того не злякають холоди.

Є й такі, що навесні садили,
Влітку ж не трудилися ніяк.
Хоч земля плоди усе ж зродила,
Разом з ними виріс і будяк.

Дехто не бажав трудитись зовсім,
Думав: купить збіжжя і плодів,
Та весна минула, літо, осінь,
Не придбав нічого, бо збіднів...

Сумно споглядати ту картину,
Коли літо тепле й дощове,
А земля народжує тернину,
І плодів корисних не дає.

Як нема ж врожай куди складати,
Бо комори повні від плодів,
Хочеться у той момент співати,
І радіти хочеться тоді.

Осінь знову журавлиним криком
Нагадала, що настав вже час
Попрощатись з благодатним літом,
Глянути, які плоди у нас.

Що ми в серце сіяли весною?
Чи пололи влітку бур'яни?
Чи росло усе само собою,
Й не вродидись бажані плоди?

Є ще час зорати свою ниву, 
Навесні засіяти зерном,
Літо проводити не ліниво,
У труді схилитися чолом.

Є ще час... А в когось вже немає,
Бо життя спинилося умить,
Хтось уже не сіє й не копає,
Й осінь вже дощами не шумить.

Є ще час... Грядуть жнива Господні...
Які знайде Бог у нас плоди?
Друзі, перевіримо сьогодні,
Чи, бува, не родим бур'яни!

04.09.2021