Олена Романішина - Друзі християни

Друзі християни

В житті зустрічаю висоти й низини,
І часто, здається, що сили не стане,
Але відчуває душа в ті хвилини,
Як моляться друзі мої — християни.

Коли уже віра — слабке мерехтіння
І сумнів у серце моє заглядає,
Я знаю, що друзі схиляють коліна,
Як Хур й Аарон мої руки тримають.

Коли вже не стримати слізних потоків,
Коли йду долиною смутку і плачу,
Господня рука мої зміцнює кроки,
Бо ллються у небо молитви гарячі.

Коли насуваються шквали і бурі,
Коли чорні хмари покриють все небо,
Здається, сама залишилась. І чую:
«Ми, сестро, молились сьогодні за тебе».

Коли зустрічаюсь в дорозі з ваганням,
Коли не приходить чомусь переміна,
У серці моєму єдине бажання:
Із близькими разом схилити коліна.

І небо схиляється нижче і нижче,
І в серці лунають слова із Писання:
«Де двоє чи троє — Я з ними, Я ближче...»
Молитва — це сила у випробуванні.

Сповняється серце і вдячності, й миру,
Тріпоче, в долонях любові зігріте.
Я дякую, Боже, за милість безмірну,
За дружню підтримку, за щиру молитву.

Можливо, ще раз — і наповниться чаша,
Тож хай не опустяться руки в безсиллі.
Моліться за того, кому нині важко,
Хай з неба Господь благодаті дощ виллє.

Є ті, хто чекає сьогодні любові,
Кому так потрібна молитва гаряча.
Ми — діти Господні, ми зріднені кров’ю.
Хай з братом душа і радіє, і плаче.

В житті є усе: і висоти, й низини,
І часто здається, що сили не стане.
Та вірю, пройду і найважчі долини,
Бо моляться сестри й брати — християни.
6 0
Влад Фонки 3306 просмотров
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Статистика пользователей

Онлайн всего: 106
Гостей: 106
Пользователей: 0