Сніги
Автор: Лідія Меланіч
Сніги, сніги, метуть сніги, Хурделить віхола, завоїть… Твоїй душі болять гріхи І світло рани не загоїть. В Твоїй душі залізний цвях — За мене серце кровоточить, А я блукала по світах… Безкрилий, вітром гнаний птах, В Твої долоні падав, Отче. Сніги… Сніги… Біліє дим У снігопадовім безмежжі. Лиш сіра я — я хвора тим, Що в серці збудувала вежу Зневаги, насміху, образ… Я заслуговую на страту. А Ти, Святий, Ти любиш нас, І ніжно так, крізь вогкий час І знов ідеш людей спасати.
https://holypoem.com/648
@holypoem
