Лідія Меланіч - Сніги

Сніги

Сніги

Сніги, сніги, метуть сніги,
Хурделить віхола, завоїть…
Твоїй душі болять гріхи
І світло рани не загоїть.
В Твоїй душі залізний цвях —
За мене серце кровоточить,
А я блукала по світах…
Безкрилий, вітром гнаний птах,
В Твої долоні падав, Отче.

Сніги… Сніги… Біліє дим
У снігопадовім безмежжі.
Лиш сіра я — я хвора тим,
Що в серці збудувала вежу
Зневаги, насміху, образ…
Я заслуговую на страту.
А Ти, Святий, Ти любиш нас,
І ніжно так, крізь вогкий час
І знов ідеш людей спасати.
https://holypoem.com/648
@holypoem

добавил: Наталия Воробьева 1581 читатель

Похожие стихи

Його вели дорогою
Лідія Меланіч
5288
4417
П’ятниця
Лідія Меланіч
1924
Пасха
Лідія Меланіч
2693
Хрест
Лідія Меланіч
1827
Сніги
Лідія Меланіч
1581
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 1011
Гостей: 1010
Пользователей: 1

Роза Тейвальд