Лідія Меланіч - Сніги

Сніги

Сніги

Сніги, сніги, метуть сніги,
Хурделить віхола, завоїть…
Твоїй душі болять гріхи
І світло рани не загоїть.
В Твоїй душі залізний цвях —
За мене серце кровоточить,
А я блукала по світах…
Безкрилий, вітром гнаний птах,
В Твої долоні падав, Отче.

Сніги… Сніги… Біліє дим
У снігопадовім безмежжі.
Лиш сіра я — я хвора тим,
Що в серці збудувала вежу
Зневаги, насміху, образ…
Я заслуговую на страту.
А Ти, Святий, Ти любиш нас,
І ніжно так, крізь вогкий час
І знов ідеш людей спасати.
https://holypoem.com/648
@holypoem

добавил: Наталия Воробьева 1580 читателей

Похожие стихи

Ти йшов вперед
Лідія Меланіч
2568
На Маслиновій горі
Лідія Меланіч
1698
Пасхальний етюд
Лідія Меланіч
1974
Він народився
Лідія Меланіч
4940
Сяйво Різдва
Лідія Меланіч
2340
Хрест
Лідія Меланіч
1822
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 65
Гостей: 65
Пользователей: 0