Пасхальний етюд
Автор: Лідія Меланіч
Розставили тугі сітки, Роздерли ніжну душу в шмаття… А нам Отець віддав віки, А ми – схрестили розіп’яття. Шалений біль пече-горить, На сонці спалений пустельнім… Так, мав Ти невеличний вид, Бо коронований був терням. Юрба, безмірно гомінка, Тебе кляла під небесами. Життя тримаючи в руках, Ти вибрав смерті білий саван, Щоб ранок Пасхи освітить Тим, хто стежки свої верстає, І дать надію вічно жить У Богом вибраному краї. Червоні впали крашанки На долі, латано-картаті… Отець віддав Тобі віки, А я — прогрішшя розіп’яті.
https://holypoem.com/643
@holypoem
