Печера серця
Автор: Лідія Меланіч
Печера тьмяно бавиться з вогнем: Дихне теплом, то холодом повіє… І від незвички страх ляга на вії Перед розмовою віч-на-віч з Вічним Днем. Багаття хрускіт шишок доїда, Потріскує так тихо-тихо хвоя. Захоплена в полон змаганням-грою, Душа, як мак осінній, відцвіта… Лишився вуглик. Чи лизне вогонь Іще хоч раз оцей сумний прихисток? Щоб серце розсміялось чисто-чисто… Та хтось сичить-шепоче: «Охолонь!» Перед розмовою віч-на-віч з Вічним Днем Візьму іскринку — часточку святого — І принесу перед обличчя Бога, Щоб знову розгорітися вогнем.
https://holypoem.com/645
@holypoem
