Печера серця
Автор: Лідія Меланіч
Печера тьмяно бавиться з вогнем:
Дихне теплом, то холодом повіє…
І від незвички страх ляга на вії
Перед розмовою віч-на-віч з Вічним Днем.
Багаття хрускіт шишок доїда,
Потріскує так тихо-тихо хвоя.
Захоплена в полон змаганням-грою,
Душа, як мак осінній, відцвіта…
Лишився вуглик. Чи лизне вогонь
Іще хоч раз оцей сумний прихисток?
Щоб серце розсміялось чисто-чисто…
Та хтось сичить-шепоче: «Охолонь!»
Перед розмовою віч-на-віч з Вічним Днем
Візьму іскринку — часточку святого —
І принесу перед обличчя Бога,
Щоб знову розгорітися вогнем.
https://holypoem.com/645
@holypoem
