Марат

Автор: Олександр Богун

Марат - жахливим був бандитом.
Його в окрузі кожен добре знав.
Він з особливим,хижим апетитом
Людей калічив,грабив та вбивав!

Безкарно,в дев'яності,рекетом займався,
А кращим другом був лиш пістолет.
Із ворогом жорстоко розправлявся,
Здобув собі страшний авторитет.

І ось в неділю,вранці,якось він
Зустрів дорогою товариша старого,
Який відомий був з братви усім,
Що строїв з себе справжнього святого!

То був служитель Церкви там за рогом,
Марат проходив поруч тут не раз...
Це були люди,що пишались своїм Богом,
Бо Бог,вони казали,їх від смерті спас!

Привітно привітався він з Маратом,
І,раптом,піт холодний його чоло покрив...
Він знав,що розмовляє із жорстоким катом
І тільки його вигляд вже Марата злив.
 
Та відчував,що мусить зараз щось сказати
Про Сина Божого,що кров пролив,
Тремтячим голосом став фрази підбирати,
Та враз,Марат його тут зупинив: 

"Послухай но сюди мене,дружище,
Мені немає зараз,що втрачати!
Я з кожним днем до смерті свеї блище
Та при житті,повір,міг все пізнати!

Ти певно скажеш - в ад я попаду!
Та що ти можеш про страждання знати?!
Я при житті не раз уже бував в аду,
Тому не треба тут ним мене лякати!

Та зараз ти почнеш оспівувати Рай!..
"Покайся,щоб на Небі у блаженстві жити!"
Та інших бідолах іди собі спасай,
А я й без Бога зможу все зробити!

Бо рай і всі блаженства на землі я маю:
Будинок,гроші,влада - це краса!
Доступне все,що тільки забажаю -
Я "цар" земний!Навіщо Бог і небеса?!"

І вже хотів був відійти кудись подалі,
Від цих розмов його давно вже нудить,
"Стривай,Марат,основа в цій моралі -
Це те,що Бог тебе безмірно
любить!"

"Ваш Бог Святий мене, Марата, любить?
Ти тямиш зараз,що ти тут несеш?
Я чув,що Він таких,як я - погубить!
То,що це ти мені таке верзеш?"

"Повір мені,Марате,любить,
Тому й за тебе постраждав...
І гріх,що душу твою губить,
На себе на хресті Він взяв!"

Марат стояв і все уважно слухав
Та щиро,вірою сприймаючи слова,
Впустив Ісуса,що так ніжно стукав,
І враз душа,що була мертва,ожила!

Ця звістка так зігріла його душу!
Надії промінь - в серце мир пролив!..
Немов ковток води у пекельну сушу,
Бо як хотілося,щоб хтось його любив!!

"Мене у банді щиро поважають
Та люди, із якими довго жив,
Мій гаманець і статус лиш кохають,
Мене ж ніхто, я знаю, не любив!

Та й я ще не любив в житті нікого,
Тому й пожав усе,що насадив.
Багато горя іншим учинив і злого,
А Бог,весь час,мене таки любив!

Такому Богу я служити далі хочу!
Йому готовий присягти усе життя!
І з цього шляху я ніколи вже не збочу,
Прийми Ісус за гріх мій каяття!..

А що,мій друг,твоя душа шукає?
Невже,ти радість у гріху знайшов?!
Прийми Христа,бо Він давно чекає!
В любові щастя,а Бог це є ЛЮБОВ!