Ісус родився у моїм хліву

Автор: Леся Данильчик

У пам'яті моїй одна картина
Закарбувалась ще з дитячих літ,
Як мирно в сіні спить мала Дитина,
Й зірками сяє вгорі небозвід...

Стоять овечки там біля Маляти,
І пастухи схилились до землі,
А у кутку корова, віл, телята
У ясла заглядають і собі.

Не раз в думках туди я теж летіла,
Щоб бути там на місці пастухів,
Хоч я малою ще не розуміла,
Що то лиш маляр так прикрасив хлів.

Насправді там не так уже й красиво,
А навпаки - був запах, крик тварин...
Було і темно, й холодно, можливо...
І там родився людству Божий Син!

Чи я б пішла у хлів Христа вітати
І низько поклонитися Йому?..
Але Ісус не став мене чекати
І Сам родився у моїм хліву.

А там усе у темноті й обдерте,
І холод скрізь, і бруд кругом з'явивсь,
Та Божий Син прийшов у мо́є серце
І, як Спаситель, в ньому народивсь.

За що мені така безмежна милість,
За що мені ця радість неземна?
Вже серденько моє не хлів жахливий,
Тепер воно - оселя для Царя.

Напевно, не пішла б я в хлів до Бога,
Бо гордість це зробити не дала б.
А Він не відцурався серця мо́го
Й родився там смиренно, наче раб.

Тепер в моїй душі, як у хоромах:
І затишно, і тепло, всюди мир.
Ісуса величаю всяку пору,
Що Він мене негідну полюбив.

Не зможе ні один земний художник
Намалювати й передати нам,
Як Божий Син у хлів душі приходить
І змінює його в небесний храм.

* * *

Якщо в твоєму серці, друже милий,
Сьогодні ще брудний, холодний хлів,
Й тобі його прибрати не під силу,
Ти просто двері Господу відкрий.

І прийде день воістину щасливий
Вже дуже скоро, сам і не збагнеш,
Як в серденьку народиться Месія,
Й картина неба в ньому оживе.