БІЛЬШЕ НІЖ: PLATFORM OF LOVE

Автор: Юлія Лапушанська

Відстаю
Стою

Відстоюючи
Стою на платформі любов
Божої
Але [у моєму усвідомленні] вона настільки хитка. Що навіть слизмак може на ній впасти, не кажучи вже про черепаху

Стою та дивлюся
Як стікають з дахів краплі, котрі колись були льодом. Ти розтопив їх, Боже. Як і [щоразу] розтоплюєш моє бажання наблизитися до Тебе.
Запалюючи його
Та пропускаючи глибше - і ще

Ти відстоюєш Твоє право на мене.
І відстоював його ще відроду. Коли мене ще не було. Ти вже тоді оберігав мене та... Турбувався. Лелеяв. Ніжністю Своєю опікав. Оточуючи поміж Янголів Твоїх. Тоді було так відчутно... Як Ти захищаєш

....

Вона міць. Вона терпка. Як очеретяні лінії. Як космічний простір - безкрая.

Міцно мірить
Мирно спить

Ситно вітає простір. Усіх
Вільно перетікає
Передає обламки
Протягує руку

Твоя любов
Вона у мені породжує вулкани
Вона в мені налаштовує автовідповідач

...

Твоя любов. Вона ламка [на моїй пам'яті]. Я забуваю щоразу, як мене щось тривожить. Хочеться щоденно чути Твоє ім'я. Прокидатися від того, що Ти пробуджуєш. Я зовсім не можу контролювати своє життя. Може, Ти візьмеш його на руки?
: А заодно - і мене, ага?

Коли Ти стояв, де я була?
А коли падали, чи Ти щоразу хапав?
Що охоплювало Твої мірила.
Як Ти вимірював мій полон?

Ті вітрила. Вони падали на маяк, 
Оточений киснем
Знизу нічого не була видно
Тільки світло Христа

Воно знайшло в мій мозок
І залишилося там жити

- Назавжди?
- Так

...

Коли я зазіхав на відчай, де Ти був?
Чому дарував мені кучугури горя
та пляшки зі слізьми?
- Джу, це був не Він
- Оу, пробач

...

Боже, коли Ти мене покинув? Чому я цього не помітив? Як мені виправдатися перед Тобою, коли... Якщо... Кожен мій дотик до Тебе такий примарний? Коли я сумую за часом із Тобою. Хіба це правильно? 

Чи бачиш Ти, коли. І як. І що, і навіщо?
- Звісно, так: Він бачить [знає] усе. Усіх.
Все твоє життя: в більше_ніж