Врятована ластівка

Автор: Леся Данильчик

Пам'ятаю, як дня весняно́го
Ми до школи із друзями йшли,
І велася між нами розмова
Про оцінки, уроки, книжки...

Перервався зненацька наш гомін,
Бо поблизу собака одна
Дуже грізно гарчала на когось,
З ланцюга сильно рвалась вона.

Підійшли разом ближче до неї
Й здивувались побачивши ми,
Як боролась щосили з землею, 
Б'ючись, пташка своїми крильми.

Ще чуть-чуть і собака дістала б
Несподівану здобич слабку,
Та ми ластівку швидко забрали
Й надали допомогу просту.

Були склеєні в бідної крила,
І літати ніяк не могла,
А ми з друзями їх розліпили - 
І у небо злетіла вона.

Ми, радіючи, знов крокували,
Про пригоду вже мову вели,
А над школою нас зустрічали
Своїм щебетом в небі птахи.

Стільки вже я себе пам'ятаю,
Але ще не стрічала в житті,
Щоби так ластівки всі співали,
Немов люди, подяки пісні.

Ця ранкова пригода дитяча
Нагадала мені знов про те,
Скільки в світі таких ластів'яток,
Що злий ворог от-от пожере.

Про людей на увазі я маю,
Які сковані рабством гріха,
І щоднини в неволі страждають,
І над ними ричить сатана.

Ми таким маєм скрізь помагати,
І щосили з диявольських лап
Всяку душу слабку витягати,
Щоби вільним ставав кожний раб.

Показати свободу Христову,
Щоб розправити крила могли,
Щоб гріхами не клеїлись знову
І не падали вниз з висоти,

Щоби кожного ціль була небом,
Й не тримала нікого земля,
А для цього багато не треба:
Лише віра в Ісуса Ім'я.

Тільки варто завжди пам'ятати
Тим, для кого є дім - небеса,
Що не треба в болото сідати,
А себе берегти від гріха.

*   *   *

Якщо, друзі, ви вільні сьогодні
І направили погляд увись,
Поможіть комусь вийти з безодні,
Із багна поможіть підвестись.

І радітиме військо небесне,
Як одна хоч спасеться душа,
Заспіває ту пісню чудесну,
Як колись ластівки в небесах.

01.01.2022