Крізь терен колючий...

Автор: Леся Данильчик

Крзь терен колючий, болото й каміння
Стежиною в'ється дорога вузька
Й веде через біди людей до спасіння,
Всіх тих, що на неї без страху ступа.

Іти нею важко - не кожен згодиться,
Бо ж поруч широка дорога й легка,
Хто нею іде, той собі веселиться,
І гомін щоденний на ній не змовка.

Розлога дорога вміщає багато:
Побачити можна чимало людей.
Ідуть нею люди, неначе на свято,
Плече об плече йдуть багач і плебей.

Вузьку же дорогу так мало знаходять,
На ній не зустріти багато осіб,
З сльозами в очах ту стежину проходять,
Та знають, що плач їх обернеться в сміх.

Ступають вузькою знесилені ноги
Й лишають позаду кроваві сліди,
Ще трохи й закінчаться болі й тривоги,
Ще трохи й не буде ні сліз, ні біди.

Вузька і широка - це різні дороги,
Початок й кінець є у кожної з них:
Вузька з покаяння веде в Царство Бога,
Широка - у пекло, як стартом був гріх. 

Розлогим шляхом мчать засліплені люди
Й не знають, що сміх весь обернеться в плач,
Не знають, що радості більше не буде -
Чекає у пеклі на душі палач.

А люди ідуть все - за натовпом натовп.
О, Боже, спини їх, їм очі відкрий.
Знайомих і рідних ще так там багато,
Верни їх, мій Боже, спаси їх, помилуй.

Дорогою смерті я теж прямувала,
Та вивела звідти Господня рука,
Любов Іісуса мене врятувала,
І зараз дорога вузенька й важка.

Поміг би Господь всім, хто йде по стежині,
Назад не вернутись, а йти до кінця.
Крізь терен колючий, болото й каміння
Ще трохи іти - там вже світло сія.

30.01.2021