Часто носимо зло у грудях
Автор: Марія Звірід
Часто носимо зло у грудях,
Хоч здаємось святі на людях.
Часто судимо наших ближніх,
Забуваючи, – є Всевишній.
Дуже гострі, як скло, колючі,
Ранять серце слова болючі.
У душі залишають шрами,
Що не гояться і з роками.
Нам усім заповів Спаситель
Своїх ближніх не осудити.
Краще будьмо для них бальзамом,
Що лікує сердечні рани.
Різні долі, повні радості й тривог,
Та над кожною Один Великий Бог.
Справедливий Він і Праведний Суддя,
Перед Ним колись постанем ти і я.
Тільки Богу віддамо останній звіт,
Як закінчиться мандрівка днів і літ.
Щоб до неба не прийти цілком пустим
В каятті тепер схилімось перед Ним.
https://holypoem.com/11529
@holypoem
