Часто носимо зло у грудях
Автор: Марія Звірід
Часто носимо зло у грудях, Хоч здаємось святі на людях. Часто судимо наших ближніх, Забуваючи, – є Всевишній. Дуже гострі, як скло, колючі, Ранять серце слова болючі. У душі залишають шрами, Що не гояться і з роками. Нам усім заповів Спаситель Своїх ближніх не осудити. Краще будьмо для них бальзамом, Що лікує сердечні рани. Різні долі, повні радості й тривог, Та над кожною Один Великий Бог. Справедливий Він і Праведний Суддя, Перед Ним колись постанем ти і я. Тільки Богу віддамо останній звіт, Як закінчиться мандрівка днів і літ. Щоб до неба не прийти цілком пустим В каятті тепер схилімось перед Ним.
https://holypoem.com/11529
@holypoem
