Остання вечеря

Автор: Марія Звірід

«Мир Свій Я вам даю», - казав до них Христос,
Дванадцятеро слухали в світлиці.
Синіло небо у Його зіницях,
І сходив мир в серця дванадцятьох,

І наповняв, як мирро, їхні душі.
І так хотілось бути їм з Христом
Усю цю ніч...Та ще не знав ніхто,
Що це останній вечір із Ісусом.

А Він ламав опріснок перед ними,
І кожному з любов’ю подавав, 
«Моє це Тіло, - тихо промовляв, -
Що за всіх вас ось-ось буде ломитись»

І кожен, простягаючи долоню,
Приймав шматочок і до рота клав.
І Юда очі мовчки опускав,
Він план про зраду мав вже на сьогодні.

А потім чашу Вчитель їм подав,
І виноградний аромат рознісся
По всій світлиці... А Ісус підвівся
І, поглядом обвівши їх, сказав:

«Це Кров Моя - вона за вас проллється,
Ви Чашу Заповіту цю прийміть
І між собою нині розділіть» -
І прийняли всі учні з щирим серцем.

Ось так Ісус Христос прощався з ними,
Це був для них останній спільний вечір,
В цю ніч Його візьмуть, скривавлять плечі
І поведуть стежинами нічними...

«Мир Сій Я вам даю...» - ці дорогі слова
Через століття нам звучать сьогодні.
Цей Хліб і це Вино - то Тіло й Кров Господні,
З благоговінням знов схиляється душа...