Йшла недостойна

Автор: Ольга Лазарук

Йшла недостойна до достойних в дім. 
Вона почула, що гостює в нім 
Той, Хто великі звершує дива. 
Вона була тілесно не каліка. 
Казали: «Вона грішниця велика!» 
А в ній душа була вже ледь жива. 

Той гріх-тиран так вимучив її, 
А люди — і далекі, і свої — 
Одне лише давали їй: судили. 
Але Ісус у Симона в гостях! 
Й наважилась: несла свій скарб в руках, 
Зайшла і біля ніг Христа схилилась. 

З очей, ні, з серця сльози ручаєм, 
Бо серце вчуло той жаданий щем: 
Не осуду — небесний дотик миру. 
Ті ручаї стікали на ступні 
Ісусові, спітнілі й порошні; 
Волоссям витирала і мастила миром. 

Мужі достойні змовкли при столі, 
І Симон уже висновки свої 
Робив про Гостя, не віддавши шани; 
А в душу жінки Божий мир спливав — 
Той, Хто серця вивідує, сказав: 
«Іди із миром — все тобі прощаю!» 

Велів Він учням: «Йдіть в достойних дім. 
Як дім достойний — лишиться мир в нім, 
А якщо ні — ваш мир піде із вами!» 
В дім Симона мир Божий завітав, 
Та Симон його серцем не шукав, 
А та, яка шукала, то придбала. 

Дух Божий нині йде в доми до всіх: 
Бог бачить серце, яке змучив гріх, 
Де Бога кличуть й хиляться в пошані — 
Він завітає в той сердечний дім, 
І простить гріх великим і малим, 
І прийде Божий мир із покаянням. 

Не думайте: «Я не достойна цього!» 
Прощає Бог! Велика милість в Нього! 
Спасає Бог не праведних, а грішних. 
Той більше любить, кому простять більше!