Зігріті Любов'ю
Автор: Лілія Мандзюк
Людей знаю тих, які зігрівались, Від холоду й стужі відразу звільнялись. І випадки ці не лиш в осінь чи зиму, Вони відбувались і в теплую днину. Мороз, що відходив, не тіло їх зводив. Від нього вони у душі збайдужніли. І їли, й не їли, як мертві ходили, Їх душі томились, пустіли, сіріли. Коли вже здавалось: усе, безнадія, Тоді доторкався сердець Сам Месія. Любов’ю зігрів, пригорнувши простив, І радістю душі оті наділив. Зігрітих людей, скільки їх зустрічала, То в погляді їх не гординю стрічала. Відходила геть десь бувалая стужа, Людина ставала у Господі дужа. Зігріта сама – спосібна зігріти, Любов’ю від Бога людей так любити, Щоб ті поспішили до Бога Христа, Зустрівши в житті вже зігріті серця. Любов Ісусова нас зігріває, Надію і віру у серце вливає. Вона не лукаво і щиро нас любить, Як мати дитину – леліє, голубить.
https://holypoem.com/8258
@holypoem