Не гордися, а дякуй Богові

Автор: Лілія Мандзюк

Одного заможного християнина запитали: “Пане, чому Ви не купуєте для себе вишуканого одягу? Чому носите постійно одні і ті ж скромні речі?” Чоловік відповів: “Краще ганчір’ям буду стелити дорогу перед Ісусом до сердець жебраків, ніж будуватиму перед Ним стіну із коштовностей”.

Не гордись, коли одягу безліч
Є на свято у тебе й будень.
Бо у світі десь ходять в подертім,
На яскравий не мають грошей.

Не гордись, що у тебе п’ять курток,
А крім них є ще шуба й пальто.
Десь в одну двох вдягають синульок,
Щоб тепліше в морози було.

Не гордись, що сорочок пів шафи,
Хтось постійно в футболці одній.
Не мої це заслуги й не ваші.
Ми щасливі в країні своїй!

Не гордись, як парфуми вживаєш.
Не гордись, як фарбуєш взуття.
Ти багатий, якщо все це маєш,
А десь в світі голодне дитя.

Не гордись, як ідеш до салону,
Щоб за тілом доглянули там,
Бо десь люди зазнали полону,
Й тихо служать своїм ворогам.

Не гордись, як в тебе є машина,
Й в супермаркет скупитись ідеш.
В іншім місці, що зветься пустиня,
Ти, напевно, комфорт не знайдеш.

Не гордися багатством удома,
Не гордися ти ним й на дворі,
Бо є люди у котрих утома
Від роботи... й лиш хліб на столі.

Не гордись за ошатні перини,
Не гордись за чудові коври.
В когось ліжко — це дві деревини,
І доводиться спать на землі.

Не гордись що води є доволі,
Не гордись що є ванна і душ.
А десь люди від прагнення кволі,
Й воду п’ють найчастіше з калюж.

Не гордись, що є різні ковбаси,
Й свіже м’ясо на будь-який смак,
Бо десь люди вмирають з прокази,
Навіть мертве з’їдає жебрак.

Не гордись: в мене діти охайні,
Завжди ситі вони і в теплі.
В нашім світі десь є не бажані,
Їх залишили рідні батьки.

Не гордися, нічим не гордися,
За усе щиро Бога хвали!
Дякуй Богу, співай! Й зупинися,
Якщо гордим насправді був ти.

"За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі" (Біблія, 1 Сол. 5:18).