Душа

Автор: Олександр Войтицький

Для душі багатств земних не треба,
Тут скорбить і томиться вона,
Їй постійно хочеться до неба, 
Там її блаженні сторона.

Так їм важко іноді буває,
Жити тут, в полоні суєти,
Гріх дорогу часто закриває
До вершин завітної мети.

Душу ранять, мучать, її топчуть,
І вона забута часто в нас, 
І поживи дати їй не хочуть,
Ось чому болить вона не раз.

Та не хлібом тільки, пам’ятайте,
Будуть жити люди на землі,
Хліб духовний для душі ви дайте,
Бо згубити можете її.

Все, що тут збираємо для тіла,
Залишити треба нам колись,
Але Бог дає духовні крила,
Щоб ми ними в небо піднялись.

Вічну душу, що Господь дарує,
Ви життям гріховним не згубіть.
Кожний з вас хай крик її почує,
І до Бога з вірою прийдіть.

Він життя дарує нове,
Вище всіх турбот вас піднесе,
Бо лиш Він, своїм могутнім Словом
Нагодує душу і спасе.