Для душі багатств земних не треба,
Тут скорбить і томиться вона,
Їй постійно хочеться до неба, 
Там її блаженні сторона.

Так їм важко іноді буває,
Жити тут, в полоні суєти,
Гріх дорогу часто закриває
До вершин завітної мети.

Душу ранять, мучать, її топчуть,
І вона забута часто в нас, 
І поживи дати їй не хочуть,
Ось чому болить вона не раз.

Та не хлібом тільки, пам’ятайте,
Будуть жити люди на землі,
Хліб духовний для душі ви дайте,
Бо згубити можете її.

Все, що тут збираємо для тіла,
Залишити треба нам колись,
Але Бог дає духовні крила,
Щоб ми ними в небо піднялись.

Вічну душу, що Господь дарує,
Ви життям гріховним не згубіть.
Кожний з вас хай крик її почує,
І до Бога з вірою прийдіть.

Він життя дарує нове,
Вище всіх турбот вас піднесе,
Бо лиш Він, своїм могутнім Словом
Нагодує душу і спасе.
https://holypoem.com/5840
@holypoem

добавил: Шевченко Ю.М 1463 читателя

Похожие стихи

Батьки
Олександр Войтицький
4368
Молитва
Олександр Войтицький
1442
Камінне серце
Олександр Войтицький
1251
Джерело життя
Олександр Войтицький
1380
Спішіть до ковчегу
Олександр Войтицький
276
Журавлі
Олександр Войтицький
1776
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 120
Гостей: 120
Пользователей: 0