Не забудьте

Автор: Олександр Войтицький

Розлітаються з рідної хати,
Наші діти неначе пташки.
Так їх хочуть щось добре сказати
Витираючи сльози батьки.

Часом важко буває змиритись,
Що їм жити прийдеться без них,
Залишається тіки молитись,
Щоб Господь їх від злого беріг.

Ще недавно кругом їхній галас,
На подвір’ї і в хаті бринів.
І ця хата їм тісна здавалась,
Тут був чути і регіт і спів.

Неначе вчора горнулись до мами,
Як бувало в них щось заболить,
Любі діти, своїми батьками
Як в дитинстві і зараз цініть.



Коли будуть вас сімї окремі,
І батьками ви станете враз,
То батьки і тоді, будьте певні
Не забудуть в молитві вас.

Ваші трудності – їхніми будуть,
Серед всіх негараздів земних,
Вас ніколи вони не забудуть 
Тільки ви не забудьте про них.

Їм багато не треба, - повірте,
Просто ними завжди дорожіть
Коли важко їм буде – приходьте, 
Тепле слово з любов’ю скажіть.

Не старайтеся їх ображати,
А завжди будьте з ними прості 
І стежину до рідної хати,
Не забудьте ніколи в житті.