Не забувай батьків

Автор: Олександр Войтицький

Не вічно діти будуть з нами.
Пройде життя земного час,
І дуже скоро мить настане,
Коли вони залишать час.

В сльозах ми будем проводжати
Їх в невідоме майбуття,
І опустіє наша хата,
А їхне зміниться життя.

Вони збудують сімї власні,
Когось покличе далина,
Онуки з’являться прекрасні,
А нас покриє сивина.

І в різні сторони по світі
Їх вітер понесе, як дим…
Та я прошу вас, любі діти,
Не забувайте рідний дім.

Пройдуть роки, вам добре буде,
Та серед всіх тривог земних,
Ніхто із вас хай не забуде
Далекий батьківський поріг.

Де б не жили ви, пам’ятайте,
Батьків, що виховали вас,
До них частіше приїзжайте
І в добрий тривожний час.

Їм не потрібні подарунки,
Чекають зустрічі вони,
Серця їх томить біль розлуки,
О, де ви, дочки і сини?

Батьки постійно вас чекають,для них такі ви дорогі,
Хай дущі їхні не страждають,
Від болю, смутку і туги.

Вони не вічно будуть жити
Тому не забувайте їх,
І постарайтесь ніжні квіти
Ще при житті дарить для них.