Марія Магдалина

Автор: Любовь Васенина

Марія Магдалина

Вона прийшла до гробу дуже рано,
Трохи світало, сад був ще пустий.
І свіжа в серці ще горіла рана,
Як важко,що помер Друг Дорогий!

Душа змиритись з болем не хотіла,
Згадала знову все життя своє.
В гробниці мертве лиш лежало тіло:
«О,як Христос Тебе недостає!

 Я пам'ятаю день, коли Ти  в Божій Силі,
Від демонів сімох мене звільнив.
І ось, тепер я тут,а Ти в могилі,
Невже для цього Ти родився й жив?

Ти радість дав мені, життя й спасіння,
Таким для серця бли́зьким став мого.
Віднині Ти приречений на тління,
Пішов так рано із життя Свого.

Чому Тебе торкнулось смерті жало
І місце поховання- оцей сад?
Адже Ти  Богом був,, я бачила і знала,
Які Рука Твоя звершала чудеса!?

Тебе ніхто не зможе замінити,
Бо тільки Ти даєш потіху і спокій.
Як я без тебе Боже зможу жити?
Як жити зможу у скорботі цій!?

Перед очима хрест і Ти Розп'ятий,
О,скільки все Ти витерпіти зміг?
 і ось, принесла я до гробу аромати,
Схилюся знову до пробитих ніг»...

В думках таких Марія крокувала 
І оніміла..Що це?Хто зробив?
Невже це диво якесь сталось,
Хтось каменя від гробу відвалив?

До своїх друзів вмить вона помчала:
«Там тіло Вчителя із гробу віднесли!».
Комусь -то смерть Ісуса заважала,
Вони  мерщій до гробу теж пішли.

 і дуже дивно: гріб відкритий,
Нема Ісуса й пелени лежать.
Думки спливають:-Хтож-то б міг тут бути?
Від подиву в них руки аж тремтять.

Не вірили ще і не розуміли,
Чому у гробі Господа нема.
Марія низько голову схилила
І безвідрадно плакала вона.

Ніхто її печаль не потривожив,
Враз чує, за спиною хґХтось іде.
«Хто це так рано бути в саду може,
Напевне садівник,хай підійде!».

Марія ще Ісуса не впізнала:
«Чому ти плачеш?»- в неї запитав.
«У  цій гробниці Господа не стало,
Скажи,де тіло ти Його поклав?».

Промовив Незнайомець їй «Маріє!»
 і затремтіла...Що це?Сон чи яв?
Лише Господь так звати її вміє,
Ніхто чужий ось так би не сказав.

І сумніви усі враз позникали,
«Раввуні!»-і ласкава ця любов,
Перед Христом навколішки упала
І радість серце наповняла знов.

Зосталось все позаду: хрест і муки
І стид і смерть і камінь і печать.
 і ночі, що тягли часи розлуки,
Позаду все... і відійшла печаль.

Вже більше меж у щасті цім немає,
Втішає душу радість ця свята.
В ранковий час Марія зустрічає,
Живого і Воскреслого Христа.

 Ранок Пасхальний, радості ранок,
Кожен співає,хто спасенний Ним є,
 А хтось і сумує, душа не радіє,
Можливо мій друже це серце твоє?

Встань! Ось у тебе Ісус за спиною,
Встань, як Марія в саду, обернись!
Знає Христос твого серця всі болі,
Ти перед Ним на коліна схились!

Живий наш Ісус!Він всім володіє,
Ім'я твоє теж є відоме Христу!
Тільки в Ісусі знайдеш ти надію,
Встань, обернись, як Марія в саду! Амінь 

  Автор:Любов Васенина,
  Переклад:Ангеліни Ющук
         27.04.2019 р