179. Серце моє, ти так часто буваєш в тривозі...

Автор: Ганна Горбатюк

Серце моє, ти так часто буваєш в тривозі,
Скільки випало горя на долю нелегку твою.
Та пам"ятай, Твій Спаситель уже у дорозі,
Він спішить, щоби взяти тебе у Вітчизну Свою!

2
Вище зірок, на безмежних небесних просторах,
Там красується місто, в нім квіти чудові ростуть!
Вірні усі, позабудуть нещастя і горе
Вони будуть щасливі і радісні завжди будуть!

3
В світі гріха, дуже важко лишатись спокійним,
Треба завжди держатись за руку Ісуса Христа.
Тут на землі, скрізь хвороби, ненависть і війни,
А в Небесній країні панує любов лиш Свята!

4
Знає Господь, як страждають не раз Його діти,
Бо вдягли і Йому тут колючий, терновий вінець.
Та ще не час, ще панує диявол у світі,
Але скоро, так скоро прийде його царству кінець.

5
Чути вже шум, розступилися хмари у небі,
Це Ісус наближається й Ангели разом із Ним.
Церква Христа, поспішає Спаситель до тебе,
Весь у сяйві Небеснім, з вінцем на чолі, золотим!

6
Ти приготуйсь, щоби гідно Ісуса зустріти,
Білу одіж вдягнувши, на зустріч Йому виходи.
Разом з Христом будеш в Божому Царстві радіти,
Пити воду живу і вкушати чудові плоди!