Vika Gramatina - Заблукана вівця

Заблукана вівця

Автор: Vika Gramatina

Заблукана вівця

Автор: Vika Gramatina
Пробач мені, мій Боже. Знову я. 
Припала ось до ніг й Тебе чекаю.
Загублена вівця прийшла Твоя -
В Тобі потребу величезну має.

Пробач, Тебе що часто покидаю,
Немов знаходжу кращії луга.
А Ти говориш «Я ж то кращі маю»
А я все йду, немов ота сліпа вівця.

Пробач, що віри знову я не маю,
Що знову думаю про завтрашнє своє.
Що йду я повз ТебЕ, хоча і знаю:
Благословіння маєш Ти завжди моє.

Пробач, за те, що ще раз розпинаю,
І за плювки, за терен, за той хрест…
І ще за той «багаж», який я маю,
І це ж я знову не пройшла той тест.

Чи маю право вимовлять «пробач»,
коли я знов цвяхИ вбиваю в руки?
Та Ти мені шепочеш «стій, не плач,
Я відчував на СОбі вже ці муки»…

А я знов падаю, і хочу ще раз встати,
Та руки мОї зовсім вже безсиллі.
Тебе благаю: силу можеш дати,
І стане легше підніматись у ці хвилі.

Але лиш крок, і знову є падіння:
«Чому знов я? О, де Ти є, Мій Боже?»
«Я поруч був. Та ти своїм лиш вмінням
хотіла йти. «Тепер я теж все зможу»…

Але не втрималась. Слабкі твої ще крила.
Вітрам і бурям здобиччю лиш стала…»
Та памʼятай: відважність є і сила
У Господа. Та там ти не шукала…

Але прийди до ніг, скажи «це знову я,
пробач, я повернулась із пасовищ.
Чуже мені не треба, я Твоя,
Вже наблукалась. І не хочу зборищ.

Я на шляху. Я йду додому. Ти вже поруч…

© GVV
https://holypoem.com/22953
@holypoem
31.08.2024
добавил: Vika Gramatina 5 читателей
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 69
Гостей: 69
Пользователей: 0