Добрий батько

Автор: Anatoliy Chipak

Добрий батько.

Мене Ти полюбив безмежно,
Життя залишив щоб бентежне.
На землю з неба Ти прийшов,
Спасіння щоб в Тобі знайшов.

Ти нас так сильно полюбив,
Що сином й донькою зробив.
Провини  Ти усі забрав,
А святість Свою дарував.

Як ще далеко  ми блукали,
Повсюду Твої очі нас шукали.
Ти на  дорогу тую поглядав,
Сліди Ти  наші  там  шукав.

Ми у гріхах тоді  ще жили,
За Батьком навіть, не тужили.
Його добро ми радо проїдали,
Рахунку навіть ми йому не знали.

Життя бентежне - вмить скінчилось,
Так вічно жить не получилось.
Всі друзі геть порозбігались,
Лиш злидні навколо зостались. 

Біля свиней голодний, сижу ось я,
А там,  щаслива вся рідня моя.
Збездолений в стражданнях тут сижу,
За татом рідним, добрим вже тужу.

У домі батька так людей багато,
Їдять так смачно, щиро і завзято.
А я сижу, нудьгую і страждаю,
Чи Тато вибачить мені гадаю.

Покину все, я встану та піду,
І перед татом на коліна я впаду.
Скажу: пробач, прийми до слуг Своїх,
Не гідний бути більше сином я Твоїм. 

Я вже іду, дорогу ту стару шукаю,
Що Тато прийме смутку геть не маю.
А ноги й руки, в ранах кровоточать,
Ще й поруч друзі  бісові регочуть...

Я все ж іду, надію тверду маю,
Та зустріч з Татом рідним уявляю.
Я пошепки слова перебираю,
Молитву покаяння повторяю.

Проходять дні, летять години,
Як хочу бути я біля родини.
Щоб Тата й братика обняти,
І хоть би раз один поцілувати. 

О Боже, Боже! Хто то так біжить,
Розкривши руки, голосно кричить.
Мене Він кличе,  ясно  чую я,
Мое повторює, моє ж таки ім'я. 

Він кинувся на шию, зустрічає,
І знов, немов в дитинстві обнімає.
Пока слова я прощення шептав,
Татусь мене безмірно цілував.

У рідну хату  знов мене завів,
Сандалії, одежу й перстеня надів.
Зробив банкет, мене нагодував,
За скоєне усе, Він навідь не згадав.

О друже милий, назавжди запам'ятай,
Із дому Батька ти ніколи не втікай.
Ніхто як Він не любить не кохає,
Провини наші Він лиш пробачає.