Благання

Автор: Anatoliy Chipak

БЛАГАННЯ.
Господь, благаю як ніколи,
Мою ти Україну збережи.
Сьогодні, потребують як ніколи,
Твоєї охорони побрати.

Можливо ми колись Тебе забули,
Хоть хрестики носили на грудях.
Два рази в рік, до церкви ми ходили,
На службі був наш зір на горобцях.

Коли бабуся Отче наш повчала,
Так сильно, сильно спати я хотів.
Чекав кінця, молитва не стихала,
Молила Бога за усіх своїх синів.

А час минав, летіли швидко роки,
Повиростали ми, у люди всі пішли.
Порозлітались дітки, як сороки,
Свої дороги в кожного текли.

Побудували гарні ми оселі,
І сім'ї позаводили свої.
Сини повиростали аж до стелі,
І хутко поставали у строї.

Здається б жить, та ні позаздріли,
Пищали злюки що занадто вільні ми.
Пів світа без кордонів обхолдили,
На віки ми забули кандали.

В ту ніч сувору, мило усі спали,
Нічого не віщало нам біди.
Під ранок злії прилетіли гвинтокрили,
Безщадно побомбили нам хати. 

О Боже милий, хто такі то були?
Чому вони злітаються сюди?
Ховайтеся! Гудуть сирени всюди,
То ті що називали нас брати.

А потім скажуть що вони нас "боронили",
Вбиваючи дітей, жінок і стариків.
Усі міста безщадно побомбили
Рівняючи з землею всі хати.

Ми переможемо, ще трішки часу,
Повідбудуєм наші ми міста.
І нові прокладемо ми дороги,
Піде в минуле наша ця біда.

А пам'ять, пам'ять не зітреться,
Не зможемо забути ми того.
Чиєю кров'ю перемога нам дається,
За чій рахунок ми сьогодні живемо.

О друже мій, сьогодні волю маєш,
Хто заплатив, хто вніс її ціну?
Запам'ятай, за все що ти  сьогодні маєш,
Поклав життя наш воїн ЗСУ!