Є надія

Автор: Ганна Горбатюк

64.
Як книгу, пам’ять я гортаю,
Дивлюсь на прожиті роки:
Ось маму й тата обіймаю,
А ось на полі рву квітки,

Тут моя тітка, серцю  близька,
Там - із сестрою ми  разом,
А ось стоїть моя колиска
І хата рідна за селом.

Усе це згадую і плачу,
Бо все, що бачу, не вернути,
Сторінку пам’яті неначе
Спішу скоріш перегорнути,

А ось - я з мамою в зібранні
І так багато там людей,
Вони до Бога в покаянні
Ведуть своїх малих дітей.

Зникають сльози! - Є надія!
І вже я думаю про те,
Що моя дуже давня мрія,
Колись у Вічність приведе!

І коли знову я згадаю,
Дитинство, юності роки,
Той Дім молитви пригадаю,
Де я бувала  залюбки,

Бо тільки з Богом я щаслива,
Він - моє світле Майбуття!
В Нім - моя радість, моя сила,
Моя надія на життя!