Ганна Горбатюк - За всю любов віддячити не можу

За всю любов віддячити не можу

За всю любов віддячити не можу

27.
Весна проснулась! Й звідусюди
Пташки щебечуть без кінця!
Просніться й ви, планети люди,
І оцініть любов Творця!

Його любов палає всюди:
В вечірній й ранішній зорі!
І не ступне нога нікуди,
Щоб не побачити її!

Блищить роса на ніжних квітах -
Це умиваються вони,
Деревам гріє сонце віття,
Щоб розпускатися могли.

А ось зозуля прокувала,
А там метелик пролетів...
Якби людина крила мала...!
Напевно, кожен би хотів!

Як птахи з легкістю кружляють
В блакитноокій висоті!
Як бджілка радісно збирає
Нектар на квітці запашній!

Лиш трішки ранок заіскриться,
Дивлюсь, а бджілка уже тут,
Яка вона в нас трудівниця,
Хоча немає в неї рук!

У цім заклав Бог мудрість Свою,
Точніше, часточку її.
І я, з люб’язністю такою,
Щасливою живу всі дні!

Люблю я Бога і природу.
Це все для мене Він створив,
А ще дав вибір і свободу,
Любов’ю з неба наділив!

О, Слава Тобі, добрий Боже,
Що так турбуєшся весь час,
Віддячити Тобі не можу
За всю любов Твою до нас!

Тобі я хочу заспівати,
Як пташка рання навесні,
Тебе я хочу величати
В житті весь час і усі дні!
20.05.17
https://holypoem.com/21546
@holypoem
10.02.2024
добавил: Ганна Горбатюк 1 читатель
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 576
Гостей: 575
Пользователей: 1

Татьяна Мацик